"Гра, як засіб розвитку творчих здібностей та розумової діяльності"
Вступ
Гра — це вікно, крізь яке в духовний світ дитини вливається потік уявлень про навколишнє середовище. Це іскра, що запалює вогонь допитливості.
В.О.Сухомлинський
Дидактична гра — незамінний атрибут навчально-виховного процесу в початковій школі. В житті дитини початкової ланки гра відіграє неабияку роль. Саме в іграх розпочинається спілкування дитини з колективом, взаєморозуміння між учителем і учнем. У процесі гри у дітей виробляється звичка зосереджуватися, працювати вдумливо, самостійно, розвивається увага, пам’ять, жадоба до знань. У процесі гри дитина вчиться пізнавати нове, запам’ятовує, орієнтується в різних ситуаціях, поглиблює раніше набутий досвід, порівнює запас уявлень, понять, розвиває фантазію. Проте не кожна гра має суттєве освітнє та виховне значення, а лише та, яка набуває характер пізнавальної діяльності. Дидактична гра, яка має навчальне спрямування, поєднує нову, пізнавальну діяльність дитини із звичною для неї діяльністю, тим саме полегшуючи перехід від гри до серйозної розумової праці.
Даній проблемі сьогодні приділяється велика увага. Сучасна дидактика,звертаючись до ігрових форм навчання, вбачає в них можливості ефективної взаємодії педагогів і учнів. У практиці навчання дидактичні ігри використовуються давно.
Дидактична гра дозволяє підвищити активність , самостійність і зацікавленість учня в процесі пізнання , зробити навчальну діяльність особистісно значущою, полегшити процес придбання нових знань і умінь. Саме дидактичні ігри дозволяють підвищити сприйнятливість дітей до навчання, урізноманітнити їх діяльність, розвивають цікавість, дитячу творчість. Їх можна використовувати під час викладання будь-якого предмета у початковій школі. У грі найповніше проявляються індивідуальні особливості, інтелектуальні можливості, нахили, здібності дітей.
Дидактична гра на уроці – не самоціль, а засіб навчання і виховання. Сам термін «дидактична гра» підкреслює її педагогічну спрямованість та багатогранність застосування. А тому найсуттєвішим для вчителя будь-якого предмета, є такі питання:
а) визначити місце дидактичних ігор та ігрових ситуацій у системі інших видів діяльності на уроці.
б) доцільність використання їх на різних етапах вивчення різноманітного за характером навчального матеріалу.
в) розробка методики проведення дидактичних ігор з урахуванням дидактичної мети уроку та рівня підготовленості учнів.
г) вимоги до змісту ігрової діяльності у світлі ідей розвивального навчання.
д) передбачення способів стимулювання учнів, заохочення в процесі гри тих, хто найбільше відзначився, а також для підбадьорення відстаючих.
З переходом із умов гри до умов навчальної діяльності настає в житті дитини переломний момент. Нове становище дитини в суспільстві визначається тим, що вона просто йде з дитячого садка до школи, а тим, що навчання для неї стане від нині обов`язковим.За результат свого навчання дитина нестиме відповідальність перед вчителем, школою й своєю сім»єю. Тепер дитина мусить дотримуватись однакових для всіх школярів правил. І тут на допомогу учням і вчителям знову приходить гра. У сучасних – це не cпонтанні ігри, не стихійно засвоєний від старших поколінь розваги за правилами. Сьогодні гра контролюється системою суспільного виховання. У грі при цьому існує суб`єктивна свобода для дитини. Тут діти мають змогу самостійно (без допомоги дорослих) розподіляти ролі, контролювати один одно, стежити за точністю виконання того чи іншого завдання. Тут дитина виконує роль, яку взяла на себе, враховуючи свій досвід. Гра стає сьогодні школою соціальних відносин для кожної дитини. Під час гри дитина ознайомлюється з великим діапазоном людських почуттів й взаємостосунків, вчиться розрізняти добро і зло. Завдяки грі у дитини формується здатність виявляти свої особливості, визначати, як вони сприймаються іншими, й з`являється потреба будувати свою поведінку з урахуванням можливої реакції інших.
Розділ І
Ефективність використання гри на уроках літературного читання
Ігрова діяльність - один з найефективніших засобів підвищення якості сприймання молодшими школярами художніх творів на уроці читання (фото 1).
У структурі уроку читання ігрова діяльність має форму дидактичної гри, ігрової ситуації, ігрового прийому, ігрової вправи.
Дидактичні ігри - це ігри, що входять до структури уроку і сприяють засвоєнню, поглибленню і закріпленню навчального матеріалу та є засобом загального розвитку особистості, сформованості читацької активності.
Використовуючи на уроках читання дидактичні ігри, зрозуміла, що вони роблять процес навчання цікавим, полегшують засвоєння навчального матеріалу, створюють у дітей творчий настрій. Гра залучає навіть пасивних учнів до систематичної розумової праці, дає дитині можливість повірити у свої сили, відчути успіх.
Доцільно під час уроку читання використовувати творчі ігри.
Наприклад гра «Уяви себе...» допомагає формувати творчу уяву учнів. Учні працюють у групах по 4-5 чоловік (фото 2). Після ознайомлення з новим твором кожна група отримує картку з одним із таких завдань: — «Уяви собі, що ти - подавець у книгарні. Зроби рекламу цієї книги так, щоб її охоче розкупили». «Уяви, що ти — літературний критик. Напиши, що тобі не сподобалось у цій книзі. Обґрунтуй свою думку». «Уяви себе вчителем 3-го класу. Допоможи дітям ознайомитись із книгою, зумій викликати до неї інтерес. Напиши, що ти для цього зробиш: покажеш ілюстрації, обереш історичні факти, «Уяви себе кореспондентом місцевої газети. Візьми інтерв’ю у автора цієї книги. Про що запитаєш?»
Сюжетно-рольові ігри (фото 3) становлять окрему категорію рольових ігор. Мотивом цих ігор є їх зміст, бажання бути не собою, а іншим, в інших, не реальних обставинах. Мета дитини в сюжетно-рольовій грі — діяти як умовний персонаж, реалізовувати своє уявлення про іншого. Результатом сюжетно-рольових ігор є задоволення дитини від процесу перевтілення, пронесу реалізації задуму.
До прикладу можна взяти гру “З’явився – зник” Суть гри полягає в тому, що після ознайомлення з твором діти працюють у групах. Кожній групі пропонується завдання. Наприклад: “Уявіть собі, що в центрі подій, які відбуваються у творі, опинився персонаж з іншого твору. Чи змінюється сюжет, як розвиваються події далі?” Виграє група, яка розповість найкращий варіант казки.
Встановленню рівня читацького досвіду сприяють ігри контрольно- оцінювальні. Гра «Закінчення слова скажу — прізвище письменника підкажу». Учитель на дошці записує закінчення. Діти називають відомі їм прізвища дитячих письменників, що закінчуються на -а, -о, -ий тощо. Після гри дітям пропонується назвати твори улюбленого письменника або теми, які є основними в його творчості. Так, контрольно-оцінювальні ігри можна успішно використовувати як ігри тренувального змісту
Для того, щоб урок літературного читання став цікавішим, можна провести його не сидячи за партою, але наприклад у ігровій кімнаті (фото 4).
Найцікавішим він буде для учнів 1 класу, під час позакласного читання, коли діти отримують завдання, наприклад під час гри "Хто швидше". Учні мають старатися знайти швидше відповідного ілюстрованого героя, або відповідного ілюстрованого прочитаного фрагмента казки, а в кінці отримують нагороду від героїв казки "ключик знань" (фото5).
Розділ ІІ
Розвивальні ігри на уроках математики
Математика в початкових класах має як практичне, так і навчально-пізнавальне значення. Математичні знання, набуті в початкових класах, потрібні в повсякденному житті, під час вивчення інших дисциплін, для розуміння повідомлень засобів масової інформації. Істотним на початковому етапі є оволодіння обчислювальними уміннями і навичками.
Математичні ігри допомагають швидко вивчити і закріпити знання таблиці множення, засвоїти відповідні випадки ділення.
Гра активізує увагу дітей до вивченого матеріалу, викликає бажання не тільки брати участь у грі, але й перемагати, а це вселяє впевненість у свої сили, сприяє розвитку кмітливості.
Ось деякі приклади простих ігор, які дозволяють міцно засвоїти матеріал.
Наприклад, інтересними для учнів є ігри - подорожі: в "Царство геометричних фігур", в "Царстві цифр" (додаток1), в "Царстві таблиці множення та ділення", а тут заходячи в "царство" можна використовувати безліч ігор [див.список літ. п.2], які б зацікавили учнів: (додаток 2).
В іграх математичного змісту ставляться конкретні завдання. Так, якщо на уроці учні повинні ознайомитися з принципом утворенням будь-якого числа, то й дидактична гра підпорядковується цій меті, сприяючи розв’язуванню поставленого завдання.
У дидактичних іграх діти спостерігають, порівнюють, класифікують предмети за певними ознаками, виконують аналіз й синтез, абстрагуються від несуттєвих ознак, роблять узагальнення. Багато ігор вимагають уміння висловлювати своє думку в зв’язній і зрозумілій формі, використовуючи математичну термінологію.
Перед використанням гри на уроці математики я добре обмірковую участь і ролі лідерів і малоактивних дітей. Адже гра є гарним засобом виховання волі. Саме в грі проявляється бажання добровільно, з власної ініціативи підкорятися різноманітним вимогам. Цінність ігрової діяльності я бачу і в тому, що вона володіє найбільшими можливостями для формування дитячого колективу, дозволяє дітям самостійно вступити в ті чи інші форми спілкування. Ігри готують дітей до подолання навчальних труднощів, забезпечують успіх в іграх більшої складності.
Перед початком математичної гри обов’язково потрібно поставити мету, а в кінці зробити висновок. Ігри можна урізноманітнювати загадками, кросвордами, ребусами і т.д.
Мій власний досвід свідчить про те, що які б педагогічні технології ми не впроваджували в практику, досягнення та результат діяльності можна отримати, лише зацікавивши учнів на уроці. І саме тут мені допомагають ігрові технології, оскільки молодші школярі постійно відчувають потребу в грі – це перша можливість проявити себе як особистість, самовиразитись і самоствердитись.
Наведу приклади розвивальних ігор, які я використовую у своїй практиці.
Гра «Де дзвенить дзвіночок?»
Одній дитині зав’язують очі хустинкою. Друга дитина ходить з дзвіночком по класній кімнаті і подзвонює ним у різних місцях. Перша відгадує, де подзвонили, називаючи місце звуку відносно себе: «Подзвонили праворуч від мене», «Подзвонили зліва від мене» і т.д. Той , хто після умовної кількості дзвінків жодного разу не помилився, отримує дзвіночок і займає місце свого попередника.
Гра «Навпаки»
Учитель називає якесь слово, що характеризує напрямок руху або просторові відношення між предметами, а викликаний учень повинен сказати слово, протилежне за значенням. Гра повинна проходити у швидкому темпі. «Верхній – нижній, ліворуч – праворуч, спереду – ззаду, перший – останній».
Гра «Не скажу»
Учні рахують від 30 до 60 по одному, але замість чисел, що діляться на 5 , вони говорять «не скажу». Ці числа вчитель записує на дошці. 30, 35, 40. 45 і т.д.
Гра «День – ніч» (додаток 3).Учитель тихо промовляє «Ніч», - діти закривають очі й кладуть голови на парти. Учитель пропонує завдання. Діти думають. Учитель говорить «День» - діти прокидаються і відповідають, піднявши руки.
Гра “Естафета»
Клас ділиться на дві команди. На дошці записано стільки прикладів, скільки учнів присутніх на уроці. Приклади містять табличне множення і ділення, додавання та віднімання в межах 100. За сигналом перші учні виходять до дошки, записують відповідь і передають крейду іншому. Якщо учень бачить помилку гравця своєї команди він може виправити неправильну відповідь, коли прийде його черга. Після розв’язування всіх прикладів перевіряється правильність виконання завдань і визначаються переможці.
Таким чином, використання ігор на уроках математики стає важливим засобом розвитку інтересу до вивчення цього предмету і дає можливість більш об’єктивно оцінити знання і вміння учнів з даної теми.
Щоб та сама гра не набридала, через певний час треба вносити у неї деякі зміни, ускладнювати завдання, враховуючи засвоєний матеріал, індивідуальні особливості молодших школярів.
Розділ ІІІ
Гра подорож на уроці української мови
Оволодіти необхідними знаннями, уміннями й навичками учень зможе лише тоді, коли він виявлятиме до них інтерес, і коли вчитель зумів зацікавити учнів.
Якщо спочатку учень зацікавиться лише грою, то дуже швидко його вже цікавитиме пов’язаний з нею матеріал, в нього виникне потреба вивчити, зрозуміти, запам’ятати цей матеріал, тобто він почне готуватися до участі в грі.
Ігри на уроках української мови можна використовувати для ознайомлення дітей з новим матеріалом та для його закріплення, для повторення раніше набутих уявлень і понять, для повнішого і глибшого їх осмисленого засвоєння, формування графічних умінь та навичок, розвитку основних прийомів мислення, розширення кругозору. Систематичне використання ігор підвищує ефективність навчання.
У дидактичних іграх діти спостерігають, порівнюють, класифікують предмети за певними ознаками, виконують аналіз й синтез, абстрагуються від несуттєвих ознак, роблять узагальнення. Багато ігор вимагають уміння висловлювати свою думку в зв’язній і зрозумілій формі, використовуючи термінологію.
Наприклад, під час узагальнення будь якої частини мови можна провести урок - подорож -гру. Якщо взяти тему "Іменник" (додаток 4), то на початку подорожі ставимо учням певну мету, а потім долаючи якісь перешкоди через гру вони йдуть до якоїсь цілі і в кінці їх чекає нагорода, те що завжди радує учнів. А якщо добре обміркувати то у навчальних іграх немає тих, хто програв або виграв, тут виграють усі.
Навчання української мови ефективне, якщо на кожному уроці засвоюються мовні і мовленнєві знання, формуються навчально-мовні, правописні та комунікативні вміння і навички, розширюється читацький рівень школярів (бо дитина, яка більше читає, краще говорить і пише), збагачується їхній мовний запас, відбувається оволодіння мовною нормою, здійснюється усвідомлення неповторності мовної особистості. Учні одержують зразки комунікативно досконалої мови й навчаються доцільно й правильно використовувати засоби мови для побудови власних висловлювань, а також набувають найрізноманітніших загально-предметних умінь.
Відбір дидактичного матеріалу та різні види роботи з ним мають допомогти дітям усвідомити мову, як матеріал передачі думки і змісту, відчути красу слова, виховати потребу в творчості, прагнення до точності, виразності, образності власного мовлення, намагання додержуватися норм у використанні мовних одиниць різних рівнів мовної системи, бажання навчитись майстерно оперувати мовою.
Актуальним було і лишилось застосування на уроках української мови дидактичних ігор. Адже саме дидактичні ігри, ігрові заняття і прийоми підвищують ефективність сприймання школярами навчального матеріалу, урізноманітнюють їхню навчальну діяльність, вносять у неї елемент цікавості.
Висновок
Працюючи над проблемою «"Гра, як засіб розвитку творчих здібностей та розумової діяльності"» я переконалася, що саме в іграх розпочинається невимушене спілкування дитини з колективом класу, взаєморозуміння між вчителем і учнем. Тому мені, саме завдяки ігровим формам навчання, вдалося залучити пасивних учнів до систематичної розумової праці, дати змогу дитині відчути успіх, повірити в свої сили, навчати без примусу, щоб кожен учень був не просто слухачем, а дослідником, фантазером, винахідником і просто жив щасливим життям спілкування.
Список літератури:
1. Шаповал, О.Є. 30 найцікавіших завдань з української мови // Розкажіть
онуку. - 2006.- №1-2.
2. Писаренко М.І., Дидактичні ігри на уроках математики. - Віньківці, 2011.
3. Журнал «Розкажіть онуку». Добірка статей 2012 – 2013